Галя СКИБАН

Добрий самарянин




Якось дорогою йшов один чоловік, котрий мав здолати довгий шлях з Єрусалима до Єрихона.
Шлях цей пролягав між горами. І був він самотнім та безлюдним.
Раптом де не взялися розбійники й напали на нашого мандрівника.
Вони жорстоко з ним повелися – не тільки безжально побили, а ще й вкрали весь одяг.
А його самого кинули помирати на шляху – безпорадного та побитого...
Довго лежав так бідолаха, аж раптом почув звук чиїхось кроків.
Дорогою хтось ішов. Це був священик.
“Як добре! – насилу підводячи голову, подумав подорожній. – Священик мені обов’язково допоможе!”
Та як же він помилявся!
Попри своє звання, священик, наче і не було нічого, спокійнісінько пройшов повз нього.
І знов почулися чиїсь кроки. То наближався левіт, як у ті часи називали духовних осіб.
“Невже й він пройде мимо?” – із сумом подумав подорожній.
На жаль, так і сталося. Утім, на відміну від священика, перш ніж піти, левіт підійшов подивитися, що ж тут скоїлося.
Але після цього він, як і священик, також спокійно помандрував собі далі.
Так би й помер від ран та від сильного болю наш сердешний мандрівник, якби на дорозі не з’явився подорожній верхи на віслюкові.
Це був чужинець, мешканець іншої місцевості – самарянин.
Мешканці Юдеї та Самарії не любили одне одного, тому наш мандрівник навіть і розраховувати не міг на його допомогу.
Однак самаритянин підійшов і зі співчуттям схилився над ним, а потім змастив та перев’язав потерпілому рани.
Коли ж тому стало трохи легше, він обережно підняв пораненого, посадовив його на свого віслюка і відвіз до найближчого заїжджого двору.
Решту дня і всю наступну ніч самарянин пробув із недужим.
А наступного дня йому треба було рушати далі.
Та перед тим, як піти, самарянин заплатив господареві заїжджого двору за їхнє перебування, після чого попрохав його доглядати свого нового друга, поки той не видужає.
Для цього самарянин залишив господареві гроші, сказавши:
– Допоможи йому одужати, дуже прошу! Якщо ж грошей забракне, на зворотному шляху я тобі доплачу.
Розповівши цю історію, Ісус спитав свого слухача:
– Хто з цих трьох учинив правильно?
– Звісно, самарянин.
– Певна річ, – мовив Ісус. – Чини й ти так само. Допомагай і ти людям, котрі потрапили в біду.
А знаєш-бо, так і в житті буває!
Іноді твоїм другом може виявитися той, кого ти сьогодні вважаєш ворогом…

Євангелія від Луки, розділ 10, вірші 30–37


Создан 14 авг 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником